A
Адаптація
Процес пристосування до нових умов або змін у навколишньому середовищі.
Афект
Це сильний, раптовий та короткочасний емоційний стан, що супроводжується бурхливими переживаннями, зниженням самоконтролю, звуженням свідомості та характерними зовнішніми проявами.
Б
Біль емоційний
Це інтенсивне внутрішнє переживання, що викликане психологічними чинниками, і може проявлятися як фізичні симптоми (головний біль, втома, напруга) або відчуття внутрішньої тяжкості та пригніченості.
В
Вагусний нерв
Або блукаючий нерв, розглядається як ключовий компонент парасимпатичної нервової системи, що регулює емоційний стан та реакцію на стрес, виступаючи як “гальмо” для активації симпатичної системи (“бий або біжи”).
Г
Гештальт (від нім. Gestalt — «цілісний образ, форма»)
Це цілісна, завершена структура досвіду, яка не може бути зведена до суми своїх частин. У психології термін описує цілісний образ або ситуацію, яка сприймається як єдине ціле, а не окремі елементи. Цей принцип лежить в основі гештальт-психології та гештальт-терапії, де “закритий гештальт” означає завершений досвід, а “незакритий гештальт” — незавершені емоційні чи життєві ситуації, які потребують усвідомлення та завершення для досягнення цілісності особистості.
У гештальт-терапії акцент робиться на усвідомленні та завершенні цих незакритих гештальтів, що допомагає людині здобути внутрішню цілісність, звільнитися від минулих переживань і жити більш повноцінно.
Гештальттерапія, гешта́льт-терапі́я (нім. Gestalt — фігура, образ, цілісність, кшталт)
Практичний метод гештальтпсихології і напрям психотерапії, основні ідеї і методи якого розробив Фредерік Перлз, а також Лаура Перлз і Пол Ґудман.
Групова гештальт-терапія
Це регулярні зустрічі групи людей під керівництвом одного або двох терапевтів. Учасники працюють із власними темами, переживаючи їх через діалог, рефлексію, експерименти й підтримку один одного.
Д
Динаміки в сімейній системі
Це сукупність ролей, взаємодій, комунікаційних схем та емоційних зв’язків між членами сім’ї, які визначають поведінку кожного та функціонування родини як цілого.
Дисфункціональна родина
Це сім’я, яка не виконує свої основні функції, що призводить до нездорових моделей взаємодії, емоційного чи фізичного травмування її членів, та перешкоджає їх особистісному зростанню.
З
Здорова людина
Без зусиль визначає переважаючу в даний момент потребу та здатна зробити вибір з метою її задоволення і відкритися для нової потреби.
Закон прегнантности
Або закон «гарної форми», є одним з основних законів гештальтпсихології, який стверджує, що наше сприйняття структурує феноменальне поле максимально простим, осмисленим, симетричним та економним чином, обираючи з можливих варіантів сприйняття найстійкішу та найзрозумілішу фігуру.
Закон прегнантності пояснює наше несвідоме прагнення бачити світ у найпростіших і найекономніших формах.
Актуальна потреба одна.
Психологічна зрілість
Це багатогранний процес і стан особистості, який включає здатність самостійно керувати своїми емоціями, думками та поведінкою, брати відповідальність за власне життя, будувати гармонійні стосунки, адекватно сприймати реальність та прагнути до самовдосконалення. Це не про вік, а про рівень адаптації, емоційної стійкості та соціальної компетентності, що проявляється в здатності досягати поставлених цілей і знаходити баланс у житті.
Злість
Важлива та природна емоція, що виникає як реакція на перешкоду в задоволенні потреб або порушення кордонів, а не як негативне почуття, якого слід уникати. Терапія спрямована на усвідомлення, повне проживання (через тіло, емоції) та екологічний вираз цієї енергії, а не на боротьбу з нею. Це дозволяє людині краще зрозуміти свої потреби, знайти приховані причини злості та інтегрувати цю частину себе для досягнення цілісності.
Захисні механізми психіки
Це особливості поведінки, які заважають людині усвідомлювати свою потребу та реалізовувати її. Вони заважають людині орієнтуватись в собі та оточуючому світі, спонукають користуватись минулим досвідом у нових ситуаціях, змушують боротись із собою.
Е
Етапи горювання:
– шок (почуття: розгубленість безпорадність)
– заперечення (Пасивна агресія)
– Гнів злість роздратування
– торг (страх)
– печаль
– Прийняття
– Світла пам’ять
Експеримент
У гештальт-терапії – це практична дія, яку проводить терапевт, аби допомогти клієнту глибше усвідомити себе, свої емоції та поведінку, і тим самим знайти нові способи вирішення проблем.
Его-функція вибору
Функція волі, дії надбана в процесі навчання та соціалізації. Дозволяє адаптуватись у здоровому варіанті. При порушенні вмикаються механізми захисту та супротиву, виникає пасивність або залежність, неспроможність робити вібір.
Емоціі в циклі контакту
Преконтакт.
Найменш диференційований стан.
Хвилювання (занепокоєння). Страждання. Тривога Роздратування.
Контактування.
Страх. Злість.
Вступ у контакт.
Презирство. Збентеження.
Цікавість. Жадання. Лють.
Жах. Повний контакт. Нудьга.
Вихід із контакту.
Горе. Досада. Полегшення.
Відраза. Радість. Сором.
Постконтакт.
Провина. Заздрість. Образа.
Туга. Задоволення.Смуток.
Вдячність. Гордість. Печаль.
І
Ідентичність
Це складний психологічний процес, який включає усвідомлення себе, своїх цінностей, уподобань та ролей у суспільстві. Криза ідентичності – це феномен, коли особа починає поставити під сумнів свої переконання та шукає нові шляхи у формуванні себе.
К
Контакт
Це усвідомлена взаємодія людини з собою, іншими людьми та середовищем на межі “Я” і “світ” з метою задоволення своїх потреб.
Конфлікт
Це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, цілей або цінностей, яке може виникати між людьми, групами або навіть усередині однієї людини.
Кордони
Те, що відокремлює організм від середовища.
Контакт
Процес взаємодії організму з середовищем.
Криза
Це переживання людиною ситуації чи події, яка сприймається як нестерпні труднощі, що виходять за межі її звичних ресурсів та механізмів подолання.
М
Матриці Грофа (або базові перинатальні матриці, БПМ)
Це модель С. Грофа, яка описує чотири етапи досвіду людини під час внутрішньоутробного розвитку та народження, кожен з яких пов’язаний з певним психічним станом і залишає відбиток на все подальше життя.
Механізм переривання контакту
В гештальт-терапії — це спосіб психіки уникнути або спотворити природний процес взаємодії з навколишнім світом, що порушує цикл контакту і заважає задоволенню потреб.
Ці механізми є способами самозахисту, які виникають у дитинстві для адаптації до складних або болючих ситуацій. Однак у дорослому житті вони призводять до напруження, відчуття пустоти, труднощів у стосунках і незадоволення потреб
Основні механізми переривання контакту:
- Дефлексія або девіація (відхилення): Людина уникає прямого контакту з почуттями, потребами або реальною взаємодією, перекладаючи розмову на абстрактні теми, жартуючи чи уникаючи емоцій.
Систематична дефлексія перешкоджатиме будь-якому справжньому контакту і, в крайніх випадках, навіть може, ймовірно, вказувати на психоз: суб’єкт постійно не відповідає ситуації, все, що він говорить, – невпопад, недоречно, а його дії ніяк не пов’язані з навколишньою дійсністю. Легший прояв – говорю про складне і посміхаюсь. *Міріам та Ірвін Полстер.
- Ретрофлексія (спрямування на себе): Енергія, яку людина мала б спрямувати назовні, обертається проти неї самої. Це проявляється у самокритиці, стримуванні агресії, яка обертається проти себе. «Я захоплюю мій власний внутрішній світ.» Хронічна ретрофлексія може бути в основі різних соматизацій.
- Проекція: Людина приписує свої власні, часто неприємні, почуття, думки або наміри іншим людям. Наприклад, відчуваючи недовіру, людина може вважати, що їй брешуть інші. «Я захоплюю зовнішній світ»
- Інтроекція: Людина без осмислення «ковтає» чужі установки, цінності чи норми, приймаючи їх як власні, не перевіряючи їх на відповідність своїм потребам. »Мене захоплює зовнішній світ.»
- Конфлюенція (злиття): Відсутність чіткого відчуття межі між собою та іншими. Людина не може розрізнити власні почуття від нав’язаних, постійно підлаштовується під інших. «Межа – контакт відсутня.»
- Еготизм: Це механізм, який перериває контакт у момент його завершення. Людина надмірно зосереджена на собі, спостерігаючи за своїми переживаннями, але не проживаючи їх повною мірою, що перешкоджає інтеграції досвіду. Відсутня взаємодія, зупинка спонтанності (протилежне) через сором та страх.
- Профлексія – поєднання проекції та ретрофлексії: зробити іншому те, що самому хотілося б від нього отримати.
*Сільвія Крокер
Мотивація
Визначається як процес, який спонукає людину до дії з метою задоволення потреби або досягнення певної мети.
Монада
Стан самопізнання, відсторонення від зовнішнього світу та зосередження на внутрішньому “я”, що є часом особистісного росту та усвідомлення. Це може бути як свідомий вибір, так і наслідок життєвих змін, наприклад, розрив стосунків чи криза середнього віку. Період монади дає можливість заглибитися у власні цінності, бажання та потенціал, що робить його ресурсним для розвитку особистості.
Стосунки з іншими починаються зі стосунків із собою.
Якщо ми навчимося бути із собою, то згодом навчимося й бути з іншими.
Ключові аспекти монади в психології:
- Зосередження на собі:Основний фокус спрямовується на внутрішній світ людини, її емоції, думки та цінності.
- Самоізоляція: Відсторонення від зовнішніх подразників та соціальних зв’язків для поглибленого самоаналізу.
- Період трансформації: Монада може стати переломним моментом перед новим етапом життя, спонукаючи до переосмислення сценаріїв та постановки нових цілей.
- Формування цілісності: Це етап, коли людина вчиться бути наодинці з собою, формує власну ідентичність, цінує самостійність та встановлює особисті кордони.
Коли людина проживає монаду?
- Після значних життєвих подій: Зміна роботи, розрив стосунків, народження дітей або переїзд.
- У кризові періоди: Наприклад, криза середнього віку, коли є потреба в самопізнанні та переоцінці життя.
- За бажанням: Свідоме бажання зрозуміти себе глибше та знайти внутрішній баланс.
Н
Невроз
Або незавершений гештальт — ситуація, що повторюється в теперішньому як фіксований спосіб реагування, де контакт з реальністю замінюється захисним механізмом через неможливість зробити автентичний вибір.
Фріц Перлз розглядав подолання неврозу та психічне дозрівання як процес повернення до автентичності й цілісності. Він виділяв два ключові підходи: усвідомлене завершення незавершених гештальтів та проходження п’яти рівнів, що ведуть до звільнення через катарсис.
П’ятирівнева модель неврозу
Невроз можна уявити як процес, що складається з п’яти рівнів:
- Кліше: шаблонні та поверхневі взаємодії.
- Роль або гра: соціальні маски та захисні стратегії.
- Глухий кут: переживання глухого кута й безпорадності.
- Імплозія: пригнічена енергія, утримувана всередині.
- Експлозія: вивільнення енергії через емоційний прорив (гнів, сміх, плач, оргазм).
Нормативні кризи сімейного життя
Це закономірні, передбачувані стадії розвитку сім’ї, пов’язані з природними життєвими етапами, такими як шлюб, народження дітей, їхнє дорослішання, вихід на пенсію та смерть одного з подружжя. Ці кризи вимагають адаптації до нових ролей і ситуацій, і успішне подолання допомагає сім’ї перейти на якісно новий рівень стосунків.
Ненормативні кризи сімейного життя
Спричинені несподіваними, зовнішніми подіями, такими як серйозні хвороби, смерть члена сім’ї, раптова втрата роботи, фінансові труднощі або насильство, які вимагають значної емоційної підтримки та переосмислення сімейних моделей поведінки. На відміну від нормативних криз (пов’язаних з очікуваними життєвими етапами, як-от народження дітей), ненормативні кризи є стресорами, що можуть призвести до розпаду сім’ї або якісних змін у ній.
Невизначеність
Це стан, коли бракує повної, точної інформації про ситуацію, що вимагає прийняття рішень, і це породжує стрес та тривогу, оскільки людина схильна бачити в цьому загрозу. Мозок людини реагує на невизначеність як на стрес, продукуючи найгірші сценарії майбутнього, що призводить до виснаження, проблем із концентрацією та інших симптомів.
П
Почуття
Це реакції нашого організму на різні події, ситуації та стимули. Ключові аспекти керування почуттями – їх розпізнавання, усвідомлення, прийняття і встановлення з ними контакту.
Полюси взаємодії зі світом:
- Фізичний
- Емоційний
- Інтелектуальний
- Соціальний (друзі, колеги, родина)
- Духовний (цінності та сенси)
Потреба
Дефіцит в організмі , що спонукає його взаємодіяти із середовищем для відновлення балансу життєдіяльності. Потреба організує #поле.
Принципи Гештальту:
- актуальність (бути тут-і-зараз), або присутність: фізично, емоційно, ментальна залученість в процес.
- усвідомленість – здатність спостерігати за тим, що відбувається, без оцінки та інтерпретації та відчувати себе.
- відповідальність – можливість привласнити авторство слів, переживань, рішень, дій.
Психосоматика
В гештальт-терапії розглядається як наслідок незавершених емоцій або невирішених конфліктів, що “застрягають” у тілі та проявляються у вигляді фізичних симптомів, які не мають медичного пояснення. Терапія спрямована на усвідомлення цих “закритих гештальтів”, прийняття емоцій та інтеграцію тіла та психіки для досягнення цілісності та звільнення ресурсів організму.
Як гештальт-терапія працює з психосоматикою:
- Усвідомлення тілесних відчуттів: Терапевт допомагає клієнту помітити та назвати тілесні відчуття, які часто супроводжують емоційний дискомфорт.
- Виявлення “закритих гештальтів”: Визначаються незавершені ситуації, невиражені емоції, стрес або незадоволені потреби, які призводять до накопичення напруги в тілі.
- Техніки роботи з тілом:Застосовуються методи, такі як техніка “порожнього стільця”, де уявна розмова з частиною себе або ситуацією допомагає виразити невисловлені почуття та образи.
- Інтеграція та завершення:Кінцева мета — “закрити гештальт”, тобто усвідомити, прийняти та відпустити негативний досвід, що сприяє відновленню цілісності особистості та фізичного здоров’я
Психологія змін
Психологія змін у житті — це галузь психології, яка досліджує процеси адаптації, розвиток особистості та трансформацію під час життєвих змін. Вона допомагає зрозуміти, як люди приймають рішення про зміни, справляються з викликами і адаптуються до нових умов.
Прокрастинація
Це ситуація, коли ми плануємо чи обіцяємо щось зробити, але постійно відкладаємо виконання на потім. Навіть якщо задача важлива, термінова й відкладання призводить до негативних наслідків.
Теорії прокрастинації включають теорію часової мотивації, яка розглядає прокрастинацію як результат невдалого управління мотивацією та часом, а також перфекціоністську теорію, яка пов’язує прокрастинацію зі страхом невдачі та прагненням до ідеального виконання завдань. Інші теорії акцентують на ролі емоцій (страх, тривога, вина), недоліку мотивації, втоми, а також на тому, що прокрастинація може бути стратегією самосаботажу або формою продуктивного уникнення.
Поле
В психології (див. Теорія поля Курта Левіна)
Суть поняття “психічного поля”:
- Динамічна система: Це взаємодія індивіда з його оточенням, яка постійно змінюється.
- Взаємозалежність: Стан будь-якого елемента поля (людини чи середовища) залежить від стану всіх інших елементів.
- Фокус на сьогоденні: Поведінка людини визначається не її минулим досвідом чи планами на майбутнє, а поточним станом “поля”
Проекція
Захисний механізм присвоювання іншим людям тих рис, поведінки, почуттів, які не приймає в собі. Це допомагає уникнути свідомого визнання негативних аспектів у собі для підтримки власного гарного образу.
Здорова проекція
Допомагає людині встановити контакт і зрозуміти іншу людину.
Паталогічна проекція
Постійний і стереотипний механізм захисту і виникає поза всякою залежністю від реальної поведінки інших людей у даний момент часу.
“Зовнішній світ стає полем битви, на якому стикаються внутрішні конфлікти суб’єкта”. Ф. Перлз про проекцію
Психологічний інцест
Це емоційна залежність дитини від одного з батьків у ролі «партнера» чи «співрозмовника», коли дорослий використовує дитину для задоволення власних емоційних потреб, порушуючи межі поколінь.
Психотерапевт
Допомагає клієнту усвідомити ці механізми, зрозуміти, як вони проявляються у його житті, та дослідити безпечніші способи взаємодії з собою та світом.
Перцептивні процеси
Це психічні процеси сприйняття та інтерпретації інформації з навколишнього світу, що здійснюються через органи чуття (зір, слух, нюх, смак, дотик), а потім обробляються в мозку для формування цілісного образу реальності.
Пропріоцептивні процеси
Це система відчуттів, яка інформує організм про положення, рух та стан його частин (м’язів, сухожиль, суглобів) у просторі. Ця система, що також називається кінестетичною, дозволяє нам відчувати напругу, вагу тіла та відчуття сили, що є основою для координації рухів та балансу.
Приклади пропріоцептивних процесів:
- Відчуття, коли ви закриваєте очі, але знаєте, де знаходиться ваша рука.
- Здатність йти або бігти, не дивлячись на ноги.
- Відчуття ваги піднятого предмета, яке допомагає скоригувати зусилля.
- Здатність підтримувати рівновагу під час руху.
Переривання на етапах циклу контакту.
- Преконтакт (forcontact). Переривання преконтакту – злиття, нерозрізнення меж між організмом і середовищем, середовищних чинників або власних відчуттів і потреб.
- Контактування (contacting). Переривання контакту на стадії контактингу – інтроекція, проекція, а також ретрофлексію в разі ненастання третьої фази.
- Фінальний контакт (full-contact) – Переривання контакту на стадії фінального контакту відбувається за механізмом ретрофлексії, коли межа контакту “симулюється” й утворюється завдяки розщепленню Self; часткове задоволення досягається, але немає новизни, досвіду та зростання організму. Інший механізм переривання – еготизм – полягає в запобіганні фінального контакту за рахунок триваючого контактування.
- Постконтакт (postcontact). Переривання на етапі постконтакту – девалідизація (знецінення) – довільне втручання і перешкода асиміляції нового досвіду. У разі еготизму постконтакт настає відразу після контактування; межа контакту залишається напруженою, гештальт не завершується. Злиття на стадії постконтакту призводить до утримання фігури і затягування контакту, коли цикл завершено. Таким чином суб’єкт уникає розставання і зазнає труднощів в асиміляції нового досвіду.
О
Організм
Жива цілісна система.
Образ (гештальт)
Це цілісний, сформований образ, сприйняття, яке виділяється зі свідомості або зовнішнього світу і стає найбільш значущим у певний момент, на відміну від решти “фону”. Він може означати незавершену ситуацію, емоцію чи потребу, яка потребує усвідомлення та “закриття” для досягнення цілісності особистості.
Основні аспекти образу в гештальт-терапії:
- Цілісність: Гештальт — це не просто сума частин, а цілісна структура, яку сприймає людина.
- Фігура та фон: У свідомості клієнта виділяється “фігура” (образу), що є найважливішим для нього зараз, тоді як решта залишається “фоном”.
- Незавершеність: Незавершені гештальти — це ситуації, почуття чи потреби, які не отримали завершення і продовжують впливати на стан людини.
- Ресурси особистості: Образ може бути частиною психіки, яка втрачена або пригнічена (наприклад, уві сні), і робота з нею допомагає розкрити внутрішні ресурси.
С
Сімейна система
Це цілісна одиниця, в якій кожен член впливає на інших, а взаємозв’язки та взаємодія визначають загальну динаміку родини. Цей підхід розглядає проблеми не як індивідуальні, а як частину сімейної динаміки, яку можна зрозуміти та змінити через налагодження комунікації та поведінкових патернів.
Самоцінність
Це система відносин із самим собою, яка передбачає безумовне прийняття себе таким, яким ти є. Самоцінність можна назвати синонімом любові до себе. Вона формується в людині на ранніх етапах життя батьками або іншими значущими дорослими, які ставляться до дитини, як до цілісної особистості, яка заслуговує на повагу просто тому, що вона є.
Самооцінка
Те, як ви оцінюєте себе, свої здібності, своє місце серед інших. На самооцінку впливає: ставлення оточуючих, особисті переконання, статус, компетентність.
Для дитини – це інструмент пізнання себе.
Середовище
Те, що оточує організм; те, що необхідно для його існування.
Симптом
Це будь-яка ознака, порушення чи прояв (у поведінці, емоціях, сприйнятті), що вказує на внутрішній дискомфорт, конфлікти, незадоволені потреби чи наявність психічного розладу. Симптоми слугують своєрідною «мовою тіла», сигналізуючи про необхідність звернути увагу на внутрішній стан, хоча їх слід розглядати не лише як патологію, а й як спробу організму адаптуватися до складних умов чи виразити щось важливе, що не може бути виражене напряму.
Self
Це специфічний для кожної людини процес, що характеризує її власний спосіб реагування в даний момент і в даному полі відповідно до її особистого “стилю”.
собака зверху / собака знизу
У гештальт-терапії “собака зверху” та “собака знизу” — це метафоричні позначення внутрішнього конфлікту між авторитарним “критиком” (“собака зверху”) та вільними, справжніми “бажаннями” (“собака знизу”). Техніка допомагає усвідомити цей конфлікт, зрозуміти потреби кожної сторони та знайти баланс між дисципліною й спонтанністю для досягнення цілісності особистості.
Що таке “собака зверху” і “собака знизу”
- “Собака зверху” — це інтроєктовані (впроваджені) вимоги, “треба”, “не можна”, совість, критика від батьків, суспільства, які пригнічують справжні бажання та емоції.
- “Собака знизу” — це автентичні почуття, імпульси, потреби в задоволенні, свободі та самовираженні, які часто бояться, стидаються і пригнічуються “собакою зверху”.
Як працює техніка
- Усвідомлення конфлікту:Клієнт спостерігає за внутрішнім діалогом, де одна сторона нав’язує правила, а інша чинить опір або підкоряється.
- Визначення потреб:Виявляється, чого насправді прагне кожна “собака”. Наприклад, “собака зверху” може хотіти успіху, а “собака знизу” — відпочинку.
- Пошук балансу: Задача — знайти золоту середину, компроміс, який задовольнить обидві сторони, замість конфлікту чи домінування однієї з них.
- Інтеграція: Мета — досягти цілісності, коли “хочу” і “треба” зможуть співіснувати без взаємного контролю, а людина зможе вислухати себе справжнього.
#Top Dog – той, хто слідкує за тим, як я виконую свої обов’язки.
#Under Dog – гарант мого задоволення.
Т
Триангуляція
Це залучення третьої сторони (особи, інтересу чи об’єкта) у стосунки між двома людьми для уникнення конфлікту, напруження або для маніпуляції. Цей механізм, вперше описаний Мюрреєм Боуменом та розвинутий Сальвадором Мінучіним, часто виникає в сім’ях, де дитину втягують у конфлікти батьків, або в стосунках, де один партнер використовує іншу людину для контролю чи створення драми.
Теорія контакту
В гештальт-терапії описує процес зіткнення індивіда із середовищем для задоволення потреб, який відбувається на межі “Я” і “світу”. Вона включає цикл контакту – послідовність етапів від усвідомлення потреби до її задоволення та інтеграції досвіду. Переривання циклу призводить до напруги та незавершених переживань, тоді як його повне проходження забезпечує цілісність і внутрішню рівновагу.
Важливість теорії контакту:
- Усвідомлення та саморегуляція: Дозволяє людині усвідомити свої потреби, емоції та межі, а також навчитися ефективно їх виражати.
- Здорові стосунки: Сприяє розвитку гармонійних та задовільних стосунків з іншими, покращуючи здатність до взаємодії.
- Здоров’я і цілісність: Повне проходження циклу контакту забезпечує відчуття цілісності та внутрішньої рівноваги, тоді як переривання призводить до дискомфорту та накопичення напруги.
- Інтеграція досвіду: Допомагає інтегрувати новий досвід, що є основою для подальшого розвитку та адаптації до середовища.
Теорія польовоої поведінки (теорія психологічного поля)
Психологічна теорія, яка вивчає зразки взаємодії між індивідом і оточуючим полем, тобто середовищем. Поняття ввів і розвивав Курт Лєвін.
Теорія етапів горювання Елізабет Кюблер-Росс
Описує п’ять стадій горя (заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття), які людина переживає у відповідь на смерть, втрату чи серйозні життєві зміни.
Ці стадії не є лінійними, і людина може їх проживати в різному порядку, пропускати деякі або повертатися до попередніх.
Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу
Мотивація базується на ієрархії п’яти основних потреб, розташованих у піраміді знизу нагору: фізіологічні потреби, потреби в безпеці, потреби в приналежності та любові, потреби в повазі та потреби в самоактуалізації. Людина прагне задовольнити потреби нижчого рівня, перш ніж переходити до потреб вищого рівня.
Двофакторна теорія мотивації Фредеріка Герцберга
Розрізняє дві групи факторів, що впливають на мотивацію:
Гігієнічні фактори (фактори підтримки): Пов’язані з навколишнім середовищем роботи (зарплата, умови праці, політика компанії, стосунки з керівництвом). Їхня відсутність викликає незадоволення, але наявність не обов’язково мотивує.
Мотивуючі фактори: Пов’язані зі змістом роботи (визнання, успіх, кар’єрний ріст, відповідальність, можливість розвитку). Саме вони викликають задоволення та мотивують до ефективної роботи.
Теорія набутих потреб Девіда МакКлелланда
Вважає, що основні потреби людини (особливо у зрілому віці) є набутими протягом життя через соціальний досвід. Виділяє три домінуючі потреби:
- Потреба в досягненні:Прагнення до успіху, досконалості, подолання перешкод.
- Потреба у причетності: Прагнення до дружніх стосунків, соціальної взаємодії, належності до групи.
- Потреба у владі:Прагнення впливати на інших, контролювати оточення.
Теорія потреб Клейтона Альдерфера
Виділяє три групи потреб:
- Existence (Існування): фізіологічні потреби та потреби в безпеці.
- Relatedness (Взаємозв’язок): потреби в міжособистісних стосунках та приналежності.
- Growth (Зростання): потреби в самоповазі та самоактуалізації.
Автор припускає, що потреби можуть бути активними одночасно, і фрустрація вищої потреби може призвести до регресії та посилення потреб нижчого рівня.
Теорія підкріплення Б.Ф. Скіннера
Стверджує, що поведінка, яка призводить до позитивних наслідків, буде повторюватися. Підкріплення – це будь-який елемент середовища, який збільшує ймовірність повторення певної поведінки.
Таким чином, людина мотивована на те, щоб отримувати позитивне підкріплення та уникати негативного.
Негативне підкріплення – це стимул, який використовується для зменшення негативних наслідків.
Теорія прив'язаності
Це психологічна теорія, розроблена Джоном Боулбі, що описує, як ранні стосунки між дитиною та її основними опікунами формують основу для її емоційного розвитку та подальших стосунків протягом усього життя. Згідно з цією теорією, потреба в емоційній близькості та безпеці є вродженою, а міцні зв’язки формуються в перші роки життя. Стилі прив’язаності, такі як безпечний, тривожний, уникаючий та дезорганізований, формуються залежно від чутливості та послідовності опікуна, і вони визначають те, як людина реагує на близькість та конфлікти у дорослому віці
Теорія пізнання
Джордж Келлі стверджував, що людина взаємодіє з навколишнім світом за допомогою свого розуму, і тому її мотивація пов’язана з прагненням зрозуміти світ.
Теорія пізнання визнає, що людина має вроджену потребу дізнаватися нове та розуміти навколишній світ.
Ця теорія заснована на ідеї, що мотивація поведінки людини визначається не лише потребами, але й інтересом у здобутті знань та розвитку свого розумового потенціалу. Пізнання виступає як самостійний мотив поведінки.
Творче пристосування в гештальт-терапії
Це природна здатність людини знаходити нові, гнучкі та креативні способи реагувати на оточення, вирішувати проблеми та адаптуватися до життєвих змін, замість використання старих, звичних моделей поведінки. Терапевт допомагає клієнту розвивати цю здатність, створюючи простір для експериментів, усвідомлення автоматичних реакцій та інтеграції різних частин себе для досягнення цілісності.
Техніки для розвитку творчого пристосування:
- Експерименти та уяву: Використання творчих технік, таких як малювання або написання, для дослідження емоцій та інтеграції різних аспектів себе.
- Техніка порожнього стільця: Уявна взаємодія з людиною чи частиною себе для прояснення почуттів і пошуку інсайтів.
- Робота з метафорою: Дослідження прихованих деталей та пошук рішень через метафоричні образи
Тривога
Розглядається не як «ворог», а як сигнал, маркер процесу, що відбувається всередині людини.
Функція тривоги
- Тривога — це сигнал небезпеки.
- Вона попереджає про можливу загрозу для:
- фізичного існування (життя, здоров’я),
- або для «Я-концепції» (уявлення про себе, цілісність особистості).
- фізичного існування (життя, здоров’я),
- Тривога піднімається там, де є розрив.
Де виникає тривога
Перлз описував, що тривога народжується в момент розриву:
- між теперішнім досвідом і майбутнім кроком,
- між потребою і дією,
- між бажанням і страхом його реалізувати.
Іншими словами, тривога — це енергія, яка зависла в просторі «між».
- Щоб зменшити тривогу, психіка використовує захисні механізми.
- Вони допомагають «закрити» ситуацію, але часто ціною спотворення або уникання.
Парадокс тривоги
- Якщо намагатися подавити тривогу — вона зростає.
- Якщо зустрітися з нею — вона вказує напрямок росту і стає ресурсом для дії.
Завдання терапії
- Допомогти клієнту розпізнати місце розриву.
- Повернути тривогу до її функції маркера, а не ворога.
- Дати досвід того, що тривогу можна витримати, дослідити і трансформувати у дію чи новий сенс.
Ф
Фігура
Це те, що привертає увагу людини в даний момент, її актуальна потреба чи проблема, тоді як #фон — це все, що оточує цю фігуру, контекст життя, який формує і впливає на неї. Процес виділення фігури з фону є ключовим, адже він дозволяє людині усвідомити свої справжні запити та потреби, що є основою самопізнання та розвитку в гештальті.
Процес у терапії:
- Гештальт-терапевт допомагає клієнту усвідомити, яку фігуру він виділяє з фону, і дослідити її глибинні причини.
- Розуміння зв’язку між фігурою та фоном допомагає клієнту краще розуміти себе, свої бажання та потреби, що веде до змін у житті.
- Ця робота дозволяє перейти від стадії невизначеності до чіткого усвідомлення того, що потребує уваги зараз, і знайти шляхи задоволення цих потреб.
Фігура
Це те, що виділяється, стає найважливішим у певний момент, наприклад, тривога, важливе рішення або глибока потреба. #Фон: Це весь залишок, контекст, який не є в центрі уваги, але надає фігурі значення. Це можуть бути життєвий досвід, оточення, стосунки та минулі події.
Ц
Цілісне я
Це взаємодія Self Personality та Его-функції вибору.
“Self – система контактів – завжди інтегрує перцептивно-пропріоцептивні, моторно-м’язові функції та органічні потреби.
Self – функція до якої відносяться наші потреби найбільше. Це відчуття та почуття, бажання, імпульси. Порушення – не помічати власних потреб.
Він усвідомлює й орієнтується, здійснює агресію та маніпуляцію, а також емоційно відчуває, чи підходять одне одному середовище й організм. “Self існує там, де пересуваються межі контакту. Області контакту при цьому можуть бути обмежені, як за неврозів.
Але де б не знаходилася межа і не траплявся контакт, присутня творча самість” Ф. Перлз і П. Гудман.
Психотерапевти (які спираються на Теорію Self) ставлять собі такі запитання:
- Яка функція Self активна в даний момент?
- Яким чином? Тобто який, імовірний тип втрати функції Ego або опору виникає?
- В якій фазі циклу контакту проявляє себе цей опір?
В терапії клієнт проживає послідовно основні етапи життя:
- нормальну залежність дитини, прив’язаної до своєї сім’ї;
- агресивну контрзалежність підлітка;
- задоволення дорослого, привласненн в ході процесу послідовного посилення власної неприв’язаності;
- взаємозалежність зрілості – усвідомлення людиною своїх глибинних зв’язків зі світом.
Цикл контакту
Або цикл досвіду, або цикл задоволення потреби – схема, придумана для опису процесу контакту людини із зовнішнім середовищем.
Цикл контакту — базове поняття ґештальт-терапії, розроблено Полом Ґудманом в його «Теорії self»
Цикл контакту – це процес.
Цикл контакту – це природний процес, який допомагає задовольнити потребу та інтегрувати новий досвід.
- Преконтакт: З’являється нечітке відчуття потреби або стимул із середовища, що привертає увагу.
- Контактування: Людина усвідомлює свою потребу та починає діяти, щоб наблизитися до об’єкта чи події, яка може її задовольнити.
- Повний контакт: Людина встановлює зв’язок, задовольняє свою потребу і досягає бажаного результату.
- Пост-контакт: Після задоволення потреби енергія спадає, і людина повертається до стану рівноваги, інтегруючи отриманий досвід.
У польовій парадигмі, суть циклу контакту полягає у виникненні напруги на межі контакту організм-середовище, спричиненої внутрішніми імпульсами або зовнішніми подразниками, а потім діяльністю організму, спрямованою на зменшення цієї напруги.